Спасителько наша, ти мати Всевишня,
До тебе, весь люд, рятуватись іде,
Бо ти, є надія, ти наша Месія,
Знедолений він весь, до тебе гряде.
Пророчі слова твої, погляд Всевишній,
З гори, Арарату, з святкових вершин
Дійшов аж сьогодні, до нашого серця
Відкривши всі тайни знахарських глибин.
Розвіявся прах, вже напевно по світу,
Священних знахарок, провидців твоїх,
Але ще жевріє, іскриться зорею,
Надія спасіння, з твоєю душею.
Зневагу і голод, зневіру і холод,
Усе Вам судилось у житті здолати,
В терпінні такому, як Богу Святому,
Вам випало люд весь від недуг спасати.
Доземно вклюняюся, Вам, тут сьогодні,
Від всіх безнадійних, зречених на смерть,
Клянусь Вам отут, я своєю душею,
Спасителько наша, Ти світиш, - Зорею.
на вічну згадку провидцю Людмилі Герасимовій,
з доземним поклоном і щирою повагою та вдячністю автор Олександр Семенюк, м. Луцьк |